Звуки та фарби осені

Осінь відходить. Вона вже зробила своє.

Косим ніжним промінням сонця визолотила на деревах листя, рясними дощами викупала його, тихими ночами і в морозні ранки посріблила кожний листочок, вкриваючи його ніжними візерунками інею.

Награвшись листям досхочу, буйними вітрами, мов незримою рукою, зняла з дерев розкішне багряне вбрання і встелила ним, мов пістрявим килимом, землю.

Ідеш назустріч осені, в обличчя летять холодні краплини дощу, а тобі від цього не сумно. Не сумно, що небо похмуре, що літо пройшло, забравши з собою розпалений на сонці пісок, буйство зелені, серпневий зіропад.

Не сумно, бо осінь вабить звуками і фарбами. Вона неповторна своїми кольорами! Золоті, оранжеві, червоні, сірі відтінки чекають свого часу, як кожний із нас чекає- я готовий – дайте і мені доказати, що я можу, я знаю, вмію! Я не дарма живу на цьому світі!

Симфонію осінніх звуків почули: Зеленська П., Битка П., Нікіфорова В., Пилипець М., Рудя А., Сєріков М.