На уроках гуманітарного спрямування доволі часто використовують такий тип роботи як диктант. А що таке диктант? Бездумне записування того, що читає вчитель?! А тоді, власне, для чого ми використовуємо його у навчанні?
Диктант – це не просто форма письмового контролю, вправа для засвоєння або перевірки грамотності, але й метод виховання у школярів орфографічних умінь і навичок, принципу свідомості й автоматизну (учень свідомо, а не інтуїційно, користується правилами граматики), а також вміння школярів призвичаюватись до організованої колективної праці.
За допомогою диктантів учень може істотно підвищити рівень культури писемного мовлення, розширити власний кругозір, дізнатись щось цікаве та незвідане, оскільки запропоновані учням теми диктантів, дібрані переважно на основі різноманітної (історичної, наукової, мистецької тощо) тематики та енциклопедичних довідників.
Слід зазначити, що диктанти бувають різних видів (класифікація здійснюється згідно з того, яку мету ми переслідуємо):
Проте на особливу увагу заслуговують нестандартні навчальні диктанти, як-от: диктант повторної та безперевної дії.
Особливістю диктанту повторної дії є те, що учні самостійно виправляють допущені помилки і переписують диктант вдруге вже вдома (!), але лише після того, як вчитель на уроці повторно прочитає текст диктанту та прокоментує (звісно, колективно з учнями) правопис кожного слова з орфограмою (зошити учнів у даний момент повинні бути у закритому положенні). Такий метод написання диктанту дає можливість уникнути появи можливих помилок при кожному наступному написанні схожих слів та навчити школярів не просто слухати, а вміти почути сказане.
Диктант безперевної дії цікавий тим, що диктується кількома етапами, скажімо, протягом 2-3 уроків (текст такого диктанту обов’язково повинен бути змістовно цікавим та побудованим за принципом вивчення та закріплення однієї теми). Наприклад, у першій частині диктанту ми вивчаємо написання великої літери у власних назвах, у другій – написання великої літери у власних назвах, котрі пишуться в лапках, у третій – об’єднуємо першу та другу частини. Крім того, під час написання такого виду диктанту учні виконують ряд інших завдань, а саме: підкреслюють вже раніше вивчені орфограми та пунктограми, працюють з орфографічним та тлумачним словниками.
Такі нестандартні методи написання диктантів на уроках української мови в 5-8 класах характеризуються позитивними результатами, зокрема сприяють зміцненню знань та навичок з даного предмету, навчають учнів свідомо, вдумливо користуватися теоретичними відомостями на практиці, а також розвивають зорову та слухову пам’ять кожного учня.
