Я вічний друг і злу одвічний ворог!
Василь Симоненко
На уроках української літератури ми не просто поринаємо у світ літературної казки, де переживаємо разом з героями складні життєві ситуації, співчуваємо чи засуджуємо їхні вчинки, ми дізнаємося чимало нового, незвіданого та повчального для нас, ми вчимося жити за законами добра.
Про одвічну боротьбу добра і зла відомо ще з часів створення Біблії, а може, і ще раніше. Чимало письменників та поетів висвітлюють цю тему у своїх творах.
У віршованій казці «Цар Плаксій та Лоскотон» Василь Симоненко зробив це по-своєму, по-оригінальному. А ми, у свою чергу, вирішили взяти з нього приклад та спробувати написати свій віршований варіант дитячої казки про Плаксія та Лоскотона, у якій неодмінно Добро здобуде перемогу!
І ось що з цього вийшло…
***
Жив на світі цар Плаксій,
Не старий, не молодий,
Сльози лив, допоки жив,
Сміх він зовсім не любив.
І у нього в королівстві,
Все життя була біда,
Мешканці навкруг ридали,
Щоб йому була вода.
Дочки всі пішли у тата,
І душею і лицем,
А сини, їх не багато,
Плаксіям були взірцем.
Та зненацька в королівство,
Де ридали цілий рік,
Заблукавши у дорозі,
Поїзд дівчину привіз.
Звістка про нову красуню
Царство облетіла вмить…
Сам Плаксій від дум про неї
Дуже сильно занеміг.
Лікарі з усього світу
Лікували Плаксія…
Від любові нема ліків
В цьому істина проста!
(Сердюк Катя, 5 клас)
***
Жив собі у царстві дивнім
Добрий дядько Лоскотон.
Він був радісний, щасливий,
І коли приходив поруч,
Всі сміялися навколо.
Був той дід веселий дуже,
Веселив він всіх в окрузі.
Мав він довгі пишні вуса,
Веселив він навіть тих,
хто сміятись не хотів!
(Шевченко Юля, 5 клас)
***
Лоскотоне, не чекай,
Плаксія ти покарай.
А як лусне цар Плаксій,
Ти до нас іди мерщій!
Хай панує радість, сміх,
Лоскотон розрадить всіх!
«Ха-ха-ха» та «хи-хи-хи», –
Всі радіють дітлахи!
Бо немає Плаксія,
Щезла вся його сім’я!
І веселий Лоскотон
Може сходити на трон,
І країна та нехай
Зватись буде Сміхограй!
(Канов Богдан, 5 клас)
***
Там усі їдять і п’ють,
Смуток від себе женуть.
Там почуєш сміх і радість,
Зникла вся нудьга і стадність.
Всі радіють Лоскотону,
Поламавши заборону,
Назавжди усіх звільнив
Від зловісних Плаксунів!
От і все, тепер бувай,
Казку цю не забувай!
Щоб життя було на втіху,
Плач завжди лише від сміху!
(Кудряшов Анатолій, 5 клас)
